Сьогодні на дворі дощ і грози,
а в мене на душі біль і сльози,
коли по телефону чую голос твій,
неначе сонце сяє у моїй душі
і кожне ніжне слово у серці бережу,
для тебе я лиш дихаю, для тебе я живу.
Я кожну есемеску сто раз на день читаю,
усіх їх, як молитву, я на пам'ять знаю,
і кожен ранок згадую наші щасливі дні,
кожен вечір мрію я щоб ти прийшов у сні.
Бо знаю що не скоро нас доленька зведе,
радію кожен вечір, що скоро день мине,
радію, що на один день скорше побачу я тебе,
і це є моя радість, цим заспокоюю себе.
Усі весні радіють, а я чекаю осені,
думками я вже там, у вересневому тумані,
він огортає нас, ховає від чужих очей,
але до цього так далеко, майже сотня літніх ночей,
ніхто на світі так не хоче позбутись швидше літніх днів,
ніхто так сильно, як я, не хоче вересневих дощів,
вони змиють з сердець наших тугу розставання,
вони окрилять наші душі, єднаючи кохання.
Сьогодні на дворі травневі дощ і грози,
а в мене на душі від розлуки біль і сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578097
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2015
автор: явна