У донецьких безводних степах ковила
Похилилась від куль і снарядів.
Тільки в нас не здригнеться на скронях й жила:
Не лякають нас залпи із градів.
[i]Приспів:
Ми кіборги-укропи і нас не побороти,
Бо наша це країна і наша це земля!
Так знайте ж бо, уроди, козацького ми роду,
За нами Україна, а з нами наш народ![/i]
Притаїлась у травах дрібна звірина,
не злітає у небо й пташина,
Тільки нам молодим навіть смерть не страшна
Хоч ми кіборги, все ж не машини.
[i]Приспів.[/i]
Опубліковано: З Україною в серці...
(Літературний альманах). – Хмельницький,
Вид. Стасюк Л.С, 2018. 216 с. – С. 121.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2015
автор: Т. Василько