́
Зола. На панорамі чорних згарищ,
Понівечена вирвами земля.
Господарює знову там «товарищь»
Несе «любов» вічно червоного Кремля.
На грудях синя свастика чи Сталін,
На спині православні купола.
Слухняний натовп зняв могильний камінь.
У віск домішана минулого смола.
І замість пахощів панує чад і сморід,
Та під склепінням кіптява брехні,
Із пекла тягне демона за повід,
Про велич - немочі склада свої пісні.
Співай, тобі не сила зрозуміти -
Той смак свободи, вільного життя,
Тобі не вголос про своє, а шепотіти -
Навколішки молитву каяття.
Не хочеться. Не можеш пригадати,
Розстріляного батька чи отця
Як до Сибіру виселяли з хати?
Хто не скоривсь, перетворився на мерця.
Ідею нову «народили» бранці.
У власній камері надолубали Щось
Та продали своє безглуздя у бляшанці
Наївним мешканцям колишнього...І ось!
На стінах поруйнованих квартир,
В розореній війною білій хаті,
Багнетом ватник пише: «Русский Мир».
Ковтають слину пики бородаті.
Та не лютуйте, не стікайте жовчю,
Нагострені карпатськи топірці,
На вашу зграю, кострубато-вовчу,
Стоять жовто-блакитні прапорці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578138
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.04.2015
автор: Сваєв