Золота рибка

Не  хочу  тебе!
Не  люблю!
Але  не  можу  відмовити.
Ти  їдеш  мені  назустріч
Півтисячі  кілометрів.
Від  гостроти
Твого  бажання
Лускають  колеса  –
Одне  за  одним.
Ти  затримуєшся  в  дорозі,
Адже  коліс  так  багато,
І  всі  вони  лопають,
Вибухають.
І  ти  вибухаєш  гнівом,
Лускаєш  від  нетерпіння,
Змінюєш  ненадійну  гуму
І  знову  телефонуєш,
Тримаючи  мене  на  гачку,
Як  золоту  рибку,
Яка  мусить  виконувати
Твої  бажання.

Твої  бажання
Прості  і  прозорі,
Як  рибальська  сітка,
В  якій  ти  мене  тримаєш.
Твої  бажання
Чоловічо-тваринні:
Їсти,  спати,  кохатися.
Їсти  –  більше,  ніж  спати,
Спати  –  більше,  ніж  кохатися.
І  я,  твоя  золота  рибка,
Мушу  їх  задовольняти:
Готую  тобі  гарячу  ванну  –
З  пінкою  (я  ж  золота!),
Замовляю  суші
(Я  ж  рибка!).
Але  ти  не  любиш
Сирої  риби.
Ти  б  не  відмовився
Від  гарячої  юшки.
Розпинаєш  мене
Просто  на  столі,
Гарячу  і  мокру,
Перчену,  як  добра  юшка.
Їси  і  кохаєшся  –
Одночасно.
Вибухаєш  –  і  лускаєш,
Як  рибний  міхур
Чи  як  останнє  колесо,
І  засинаєш.

Тоді  я  вільна.
Непотрібна  тобі
Золота  рибка,
Яка  виконала
Всі  бажання.

Я  не  кохаю  тебе!
Але  не  йду.
Бо  не  хочу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578238
Рубрика: Верлібр
дата надходження 01.05.2015
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)