Не хочу тебе!
Не люблю!
Але не можу відмовити.
Ти їдеш мені назустріч
Півтисячі кілометрів.
Від гостроти
Твого бажання
Лускають колеса –
Одне за одним.
Ти затримуєшся в дорозі,
Адже коліс так багато,
І всі вони лопають,
Вибухають.
І ти вибухаєш гнівом,
Лускаєш від нетерпіння,
Змінюєш ненадійну гуму
І знову телефонуєш,
Тримаючи мене на гачку,
Як золоту рибку,
Яка мусить виконувати
Твої бажання.
Твої бажання
Прості і прозорі,
Як рибальська сітка,
В якій ти мене тримаєш.
Твої бажання
Чоловічо-тваринні:
Їсти, спати, кохатися.
Їсти – більше, ніж спати,
Спати – більше, ніж кохатися.
І я, твоя золота рибка,
Мушу їх задовольняти:
Готую тобі гарячу ванну –
З пінкою (я ж золота!),
Замовляю суші
(Я ж рибка!).
Але ти не любиш
Сирої риби.
Ти б не відмовився
Від гарячої юшки.
Розпинаєш мене
Просто на столі,
Гарячу і мокру,
Перчену, як добра юшка.
Їси і кохаєшся –
Одночасно.
Вибухаєш – і лускаєш,
Як рибний міхур
Чи як останнє колесо,
І засинаєш.
Тоді я вільна.
Непотрібна тобі
Золота рибка,
Яка виконала
Всі бажання.
Я не кохаю тебе!
Але не йду.
Бо не хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578238
Рубрика: Верлібр
дата надходження 01.05.2015
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)