І.
Хтось загубив рукавицю,
Та все воно дрібниці,
Якщо трохи прибив сідниці
І не зламав кістку ручиці.
Хтось залишив одну лижню,
друга вже їде по підніжжю.
То не винна ожеледиця,
то хтось сам калічиться.
Вода це дивовижна субстанція,
то спрагу втамує, то несподіванок порція.
Приспів:
Іііііі!.. Ноги в усі боки!
Пече мороз у жопи!
Холоднеча, лід і скоки!
Звідусіль айки, ойки, лайки!
Ноги в усі боки!
ІІ.
Сракопад! Усьому винен попередній снігопад!
Упало! Розтало! Замерзло й припало!
Конкретно болить уже сідало!
Стрьомно стало ходити на вулицях,
Не хочеться якось по квартирі скакати на милицях!
Та нічого, як хтось вкривається ногами,
Допоможемо підвестися, об’єднаємось руками!
Ми похохочемо на всі горлянки -
Не забуваються такі гулянки!
Приспів:
Іііііі!.. Ноги в усі боки!
Пече мороз у жопи!
Холоднеча, лід і скоки!
Звідусіль айки, ойки, лайки!
Ноги в усі боки!
ІІІ.
Півкулі земної накрила хвиля,
Зима стрімка, як снігова лавина!
Сильно-дивовижно заліпила нас зима!
І хоч бувають «холода», але ж яка велика дивина -
Замерзає Одеса-мати, Крим і море Чорне!
Треба валянки узувати, бо мороз до себе усіх горне.
Шлях у сто метрів повен перешкод
І багатий на пригоди!
Страх не скаже «стоп!»,
Коли така краса кличе на природу!
Пр:
Лютий 2012-2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578378
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.05.2015
автор: Dingo Барський