Мене немає серед Вас,
я там, де зорі калинові,
намистом уквітчали час
і він потонув у любові...
І він розстанув на очах
весною в молодих світанках,
промчався стрічкою у снах,
узором на моїх фіранках...
А простір вабить, зве красою:
безмежний, вільний, наче птах.
Так легко встати над собою,
коли приходить віщий знак...
Лишився слід, проста сльоза,
земних тяжінь одна розрада
та збиті смутками слова,
у них тепер нова посада...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578382
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2015
автор: Мандрівник