Ми забули Бога, тому тривога, проблеми, печаль і на серці жаль. Тому біль, сиплемо собі на рану сіль. Ніхто не винен, винні ми самі, що щастя шукаємо у пітьмі. Зупинись! Не там шукаєш, з вогнем ти граєш. Засмокче як болото, не все ж що блищить - золото. Позолота теж яскрава, лиш вона зітреться і стане не гарна. І всередині у нас може бути купа сміття, та з Богом є вихід - є каяття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578410
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2015
автор: Svitlana D