Залишай мене необізнаною,
На милість Господа, у твоїй вірності.
Танцюй вихрами на моїх заздрощах.
Залишай мене огидною, брудною, рідною.
Не бачу сенсу у твоїх пестощах,
Наче вирощуєш квіти на чорних згарищах,
Виграєш Мендельсона на білих клавішах,
Віддаєшся першому вітру на штучних селищах.
Залишай мене НЕ необхідною.
Коли руки твої на землі, а розум у хмарищах.
"Я буду Сеною",- обіцяю в жарищах.
"Я буду оголеною і вельми винною. (Тільки б залишати тебе на звалищах) "
Я хочу тобою покинутись і вколінитись
Перед Тихим, Везувієм, Антарктидою.
Залишатись вовік і ще довше їм вірною.
Не згасати у їхніх тортурах, вивільнитись.
Залишай... Потрібно вломитися.
Хочу сильною бути, океаноподібною.
Не змушуй до болі земної прижитися.
Залишай мене необізнаною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578496
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.05.2015
автор: Луноокая