(із циклу ""Пустощі Музи")
** К. «... і любові грона – знаком по життю!"
Як все це сталося давно:
кохання звабні грона
переливалися в вино
п’янке, духмяне! Дзвони
вже сповіщали: настає
той день, в якому буде:
і тіло спраглеє твоє,
чарівні диво-груди,
безумства юні, шал чуттів,
і там… – твої долоні!..
і найбентежніші зі снів…
й життя сакральне лоно!..
** N. «... як тобою пах чебрець, що ми так зім’яли!»
А між нами… – Стільки
сталося між нами!
Чому ж, безсердечна, ти велиш мені:
«Не було, не згадуй, не шукай… не думай…
навіть не надійся: не прийду й вві сні!»?
– Та згадай хоч сосни!.. той чебрець зелений!
Це ж останню радість вкрадено у мене!
** N. (а по-правді: все віддав би? - лиш би повторилось!)
невтоленість твоя до поєдинку звала,
в відвертість, в пожадання, в чари тіла!..
п’янкого тіла, котрим так уміло
ти спокушала… й щедро дарувала!
/«хай тебе завжди п’янять її диво-груди!» Пр., Б-я/
** Л.С. "має ж щастя той, хто поряд!"
,,Мені б цю розкіш тіла… днів на три!”
– На день, на мить! – у ній щоб розчинитись!
А потім повеліть: «Стрибни з тої гори!»,
Чи: «В морі утопись!» – і піду я топитись!
* * N. «не забудеш той плід, що хоч раз скуштував, не забудеш!..»
Чи любові це, чи плоті голод? – певна річ,
що від того маю клопіт єден – цю мігрень:
не була ти у моїх обіймах лише день,
а вимріюю – жадану! – всеньку ніч!..
/от би вік таку недугу! – і тебе, як ліки…/
** Н.Т. «в ніч липневу потонути… й загубитись!»
Упірнути з головою в гріх, як в річку,
все закласти – душу й тіло – за любов!..
Розіб’юсь хай! – а стрибну з такою в нічку
без жалю і без вагання, стрімголов!
** В.К. «і весна не кличе свята, й холод не відпустить…»
Був сон мені, де Ви… такі зі мною!..
оголені… відверті… безрозсудні!..
– Холера ясна, звабили весною
в студені ці, в передвесняні будні!
/і ніщо так, як обман, не зігріє серце…/
** О. «була надіями вагітна осінь рання…»
так було поміж нас: очі в очі дивились,
і серця – в унісон!..
і лиш це залишилось:
дві суперниці-долі
та два серця невтолених,
і кохання, одне,
так цнотливо оголене…
** О. «вы восклицали: «так желаю видеть
вас первым из мужчин в моей судьбе!»
Средь желаний вам счастья причиной
Чтобы первым мне стать мужчиной?
– В воскресенья? по вторникам? в среду,
Милейшая, чудная леди?
Но желанье мое… так невинно:
Не хочу я быть первым мужчиной:
Дань воздам я за мудрость древним –
Мне достаточно быть
Последним.
(Вы так строги, но не взыщите, леди,
за язвенность, за ироничность строк –
в меня попроще все:
"Так можно, чтоб последним?..")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578589
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: Касьян Благоєв