Як важко іноді словами описати,
що у душі моїй аж бурею мете.
Із слів, думок та мрій - зимові шати,
висять на моїх плечах багажем.
А я сама ,сама посеред цвіту
моїх лиш снів ,що сняться вже давно
і осуду людського в'ялі квіти
до моїх ніг вже падають в багно.
Цей світ пустий , тут тільки хуртовина,
тут тільки я владика, цар і раб.
Та не для цього ця погожа днина,
щоб ти шукав той недолугий скарб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578675
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: Фурія