Куди не глянь, царює гріх,
Справляє свято перемоги;
Дзвінкий лунає його сміх,
І виставляє голі ноги.
Захоплює підряд, усіх
В свої смердючі каземати.
І всі, сп’янілі від утіх, –
Їм зло уже й не розпізнати.
Так всі живуть, так кажуть всі,
І ніч від дня не відрізняють:
Чи наяву чи це вві сні,
Що темна ніч, – вони не знають.
І, що Ісус біля дверей
Давно вже стукає, чекає,
Що Він помер за всіх людей,
Воскрес для всіх, і всіх спасає.
Ти – серце лиш відкрий своє,
Впусти мерщій Ісуса,
Поки ще часу трішки є,
Бо я за завтра – не ручуся.
Не помиляйся, друже мій, -
Святая Кров не є водиця!
Вклонімось низько Жертві цій,
І поспішім у ній омиться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578690
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: Тріумф