на зимові квартири ніколи курінь не зміню,
бо на кухні в шість метрів від ватри не виживе блиск,
від ялинок тепло із прадавніх родовищ вогню
пірамідно не здійме у небо думок обеліск...
я не зможу шпалерно тулитися тут до стіни,
чи висіти у просторі неба як штора крива,
підбирать в телевізорі зорі каналів війни,
де на серці кулак антрацитову гниль розбива...
і чадіти від дружнього газу з комфорок брудних,
павутину торкати схололих ребер батарей,
і вмирати, закутавшись в клітчастий коц як в рудник,
видихати сто днів ще метанову смерть із грудей...
краще в гори піду - у полон смерекових газдинь,
занесе до колиби снігами у зворах мій слід:
тут залишусь і з лісом, і з небом - один на один,
щоб не чути як стогне від старості дивний цей світ.
© 24-12-2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57873
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.02.2008
автор: drillinger