Сонце зайло в хмари,
місяць не виходить,
і тільки де-не-де
зорі мерехтять.
Повітря холодне стало,
дощем вже пахне,
подув холодний вітер,
порохи з доріг мете.
Щільніше і сильніше
небо затягнулось,
ніби місяць й зорі змерзли
і в хмари укутались.
У далині щось миготить.
то блискавки мигають,
чути сильний гуркіт,
то громи лунають.
Та враз полилася вода,
почалась сильна злива,
неначе їй нема кінця,
вона стоїть немов стіна.
І, неначе й небуло,
грім не гримить, доща нема,
так швидко небо прояснило,
миттєво кінчилась гроза.
І в сяйві місяця
окруженого зорями
з розпареної сонцем землі
туман йде білими клубнями.
Повітря знову тепле стало,
на небі ні хмаринки,
земля остигла й висохла, неначе
дощу не було ні краплинки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578803
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: явна