Два статечні дужі явори
Молоду грушу обняли
Гіллям своїм щоб захистити
Від весняної блискавиці
Бо вона бідная від туги
Зовсім знесилена стоїть.
Замість того, щоби радіти
Що змогла зиму пережити
І на кінець прийшла весна,
Найщасливішая пора,
Яка одягне незабаром
У білосніжнеє вбрання
Немов весільну наречену
Хоч зразу під вінець іди
Та ніхто ж не зна тої біди
Яка спіткала бідну грушу
Що закохалась молода
Й неспокій ятрить її душу
А явір поряд ось стоїть
Та тихо листям шелестить
І не підозрює цей красень
Що доля поряд-придивись
Зазирни в очі - й не розгубись
Не дай вітрам весняним буйним
Розвіять справжні почуття
03/05/2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578924
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2015
автор: Ніна-Марія