Тебе одну лиш – Я Кохав
За Тебе Богу Я молюсь
Бо кращу Тебе Я не знав
І цій Любові віддаюсь.
На світі є жінок багато
Але коли Тебе зустрів
То заспівало в серці свято
І запалав – вогонь надій.
Надій на Щастя на Свободу
Надій на Щирі Почуття
І на взаємну ту турботу
Яку для нас дає Життя.
Життя яскраве і чудове
Життя Безмежних почуттів.
І це Життя – як Дар Любові
Тобі давати Я – Хотів.
Тобі давав його з Бажанням.
У день і вранці і вночі…
Але все марно... Не надійно…
Нам не судилося … Не вір .
Не вір … тим людям ,що обманом,
Своїм «обмеженим життям»
Що ще не знають які рани
Нанесли нашим почуттям .
Які живуть – лиш аби жити
Яким буденність – кращий сон .
Які привикли завжди вчити
І їм так «добре» - це їх «стон»!!!
Цей «стон» Душі – яка тривожить
Яка наносить біль усім …
Бо в них у грудях б’ється камінь .
Який не знає почуттів …
Що ж – хай так буде.
Раз важливі , для Тебе їх «слова» пусті…
І Я--- НАЗАВЖДИ ПРОБАЧАЮ !!!
Усім цим «кривдникам»- УСІМ !!!
І всі ці рани ,що нанесли
Загоять – НОВІ ПОЧУТТЯ
І та Любов – Яка Воскресне
Вдихне – Вже Скоро у Життя
І буде Щиро Дарувати
Усю Безмежність почуттів
Яку не можна – сплюндрувати
НІКОМУ В СВІТІ – ТАК ПОВІР !!!
ЛЮБОВ –ЯКА ЗАЗНАЛА БОЛІ .
В ГАРЯЧІМ СЕРЦІ З ПОЧУТТЯМ .
ОГОВТАВШИСЬ – чекає ДОЛІ…
РАДІТИ ЗНОВ НОВИМ ЖИТТЯМ !!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579007
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Мировий