Колись напевне ти ,мій друже
побачиш зірку самоти
і зрозумієш що у світі
самотнім будеш завжди ти
і все навкруг лиш слів полова ,
лиш сенсу зречені боги
цей світ не наш , й не був ніколи,
а хто сказав що боги ми?
життя для нас як світла спалах
засяяв ясно і погас ,
і думка ця як слів оправа
поповнить дум моїх запас
і тут могла б я промовчати
та промовчать не маю сил,
бо ж ,мій друже ,бачиш правду
вдивляючись у небосхил...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579099
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Фурія