Бурштин у твоїй склянці -
Це приправа до смаку літа,
Це вогненні протуберанці,
Які змушують очі горіти,
І планети злітати з орбіти.
Слова на твоїх паперах -
Це розірвані криком канати,
Із цього на інший берег,
Це знак, що можна не знати
Нічого про порятунок, не кажучи вже про страту.
Жінки у твоїх обіймах -
Це болісний пошук натхнення,
До себе самого рими,
Скульптуру в твою майстерню.
Безлику, а чи й безіменну.
Незриме хай стане зримим -
Прокинься.
5 травня 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579176
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.05.2015
автор: Софія Костицька