А весна квітне , буяє та мою душу не втішає,
Ллється її мелодія понад степом, понад гаєм,
А солдат рідну землю від ворогів в цей час захищає,
Серденько матері ,ой, як болить, по -живому крає.
Священную свою кров, за батьківщину він проливає,
Життя віддає, щоб країну Україну зберегти,
А душа летить його до раю за обрій небокраєм
Сизою горлицею, залишаючи одні хрести.
Духмянить, лоскоче вітер вишнево-яблуневим квітом,
Бузок і конвалія дмухають ніжністю й коханням,
А мати чекає додому сина з пекла , з того світу,
"Повертайся живим!"- заповідь звучить її остання.
В молитвах до небес, до янголів божих...( святі все можуть),
Де господня кров випадає росою на світанні,
Благає матір за синове життя: " Спаси його, Боже!"...
Йде війна, пахкотить весна ...На мир у всіх сподівання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579294
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: Макієвська Наталія Є.