Солодкого літа тобі надовго не вистачить
Сонце зів"яне і різко почне пекти
Звісно не ти
Хтось інший за тебе визначив
Подібним тобі недоречний надмір теплоти
Гарячої осені буде нудотно багато
Густих падолистів в кварталах вогкого міста
Сирої квартири з якої ти звикнеш тікати
Когось шукати
Ліпити зі свого тіста
А потім зимою ти знову чекатимеш літа
Побитий словами і сотнями с|ніжних крупин
Людина якій замало цілого світу
Куди його діти
Якщо ти живеш один
І навіть весною тобі не родитись знову
Не пити нектари не вірити в щось нове
Ти вибрав чекання як вічну свою основу
Не вірити слову
Бо вдруге не заживе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579385
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.05.2015
автор: Ірина Гнатюк