Старенька груша похилилась,
І сумно погляд відвела.
Плодами сочними налилась,
Смакують ними пів села.
Пам*ятає дерево про руки,
Що так плекали те стебельце
Які лунали тоді звуки,
Людина мала добре серце.
Ховала грушу від морозу,
Бувало,з нею розмовляла,
І чистила її від верболозу...
Хилилась грушка. Виглядала.
А ранком ясним руки рідні,
З любов*ю дерево обійняли,
І затремтіло листя мідне,
І ту любов собі перейняли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579418
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2015
автор: Ірина Сонячна