17* не журися ти часом коротким на світі, – живи!
І день мине. І буде новий день,
Чи будеш ти, чи ні у ньому жити,
Та хтось прийде у світ, щоб відлюбити
І доспівати всіх твоїх пісень.
18* О.: прохала Жінка, дивлячись у душу:
«Словами ніжність не опишеш,
Не розказать, як мить сплива…
Але який ти слід залишиш
В душі моїй! – кажи слова»
19* там сопрано юності наспівало щастя
(рудоволосій мавці пінських лісів…)
Де ж той голос юності, вогняне волосся? –
Потонути б в вирі літ – наче в щастя знову
Упірнути серцем, тілом, доторкнутись слова –
Як бракує кольорів, лісу, пісні, голосу!
20* впишу у днів своїх свідоцтво
Нехай мені кажуть досвідчені й вправні у Слові,
Що згідно Івана – Воно лиш було на початку.
«Спочатку було непоборне бажання Любові!
А потім постали слова». – І поставлю печатку.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579508
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2015
автор: Касьян Благоєв