Пропалили ґрунти до кісток,
Поки повзли до тепла сніги.
Там де раніше світивсь пісок
Зараз лиш дотлівають хрести.
Там де раніш колосився лан
Звело гнізда в землі вороння.
То чи дійсно, скажи мені, мам,
Правда, що це не моя війна ?
А якщо я не піду, то хто ж,
Замість мене положить життя ?
Це і моя боротьба також.
І його. І її. І твоя.
А коли час мій швидко мине
і в окопі засипле земля.
Обіцяй, що з роками моє
Із сердець проросте ім'я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579526
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2015
автор: Олька Оленька