Майбутнє склало речі – і… пішло,
Не залишивши й лінії на згадку.
Пашить долонь збентежене чоло:
на річці часу зруйнували кладку.
Червоним світлофором день новий:
Мостів у «завтра» не будують нині.
Стоїть «сьогодні» - дурень-вартовий –
малює хрестик-мітку всім на спині,
що вже жили, в минулім і тепер,
що можна ставить в їхній долі крапку
і що життя – найбільша із химер,
яка не варта навіть і початку…
Я олівець поцуплю (хоч і гріх!)
і домалюю на своїх долонях
картину-мапу – плетиво доріг,
які ведуть до сивини на скронях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579587
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2015
автор: ptaha