…….

Пам'ять  наздоганяє  швидкісним  потягом
І  нехай  пролітають  вокзали,  адреси  станції
Від  себе  не  сховатися!
Навіть  в  самих  дрімучих  джунглях  Амазонки
Колись  Гоген  покинув  сім’ю,  Європу
Шукаючи  щастя  в  малолітніх  повіях
Цікаво,  а  він  в  це  вірив?...
Мистецтво  вимагає  божевілля,  мистецтво  продукує  божевільних
І  кожен  хто  ризикує  ступити  на  цей  хиткий  місток  
Має  пам’ятати  ……
Ван  Гог  відрізав  собі  вухо
Історія  рясніє  датами,
А  псих  лікарні  переповнені  апріорі  геніальними  людьми
Кожен  хто  не  піддався  системі,  кожен  хто  створив  новий  світ  є  вільним
Боже_Вільним
А  час  на  зап’ястках  малює  портрети  колишніх
Кинутих  забутих  пробачених
Стоп!  Я  ж  теж  чиясь  колишня……
І  чим  ближче  до  зими  тим  гарячішим  стає  серце,  тріскає  крига
А  далі…
В  мене  все  добре….  Справді,  все  добре!
Ревти  в  трамваї  перетворюється  на  звичку
Розірвала  сотню  листів,
загубила  запальничку
Заспокійливе  перетворюється  на  дозу
А  сенс  життя  у  вживанні  крапель
Зберігаю  спокій  –  
тепер  я  фаталь

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579672
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2015
автор: шоколад