29* чи щастя то було, чи то печаль твоя?..
В ніч пізнав ти оту, що заманює в сіті лукаві,
А в ній тисяча радостей, мрій, в ній медові забави;
І губами торкаєшся губ, прагнеш миті блаженства… –
День розмив береги!.. До любові нема переправи!
30* від Неї всі радості наші, і щастя, і муки
Закоханій жінці не бути лукавою?! – Небо! –
Та їй це як дихати, як фарбуватися треба,
Як грати у пристрасть, і плакати, і ревнувати,
Штовхать нас у прірву кохання – в найбільшу халепу!
31* нашим хвилям життя – до припливу нового не згаснуть
Сліди на землі помережимо серця любов’ю,
І, зітканий з неї, не вкриється шлях наш журбою;
В надій кольори розфарбуємо мрії нащадкам –
Хай кличе їх щастя тих днів, де були ми з тобою!
32* ще крок один до фінішу мого…
День проминув без тебе
у суєті і печалі.
Сутінки… вечора сум… Знову самотності жало
Буде ятрити думками, спокій забравши: «Намарне
Серця скарби розгубив
і намисто років – так бездарно!»
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579747
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2015
автор: Касьян Благоєв