ти сила вулкану, твій кратер почав
кидати у просторі версій
каміння,
яке він у пазусі мав
і грів до пятьсот власних цельсій.
я й сам би не проти
торкатись грудей
чи навіть
заснути у грудні,
між ними сховатись
від світу ідей,
забути
всі справи марудні.
можливо присниться історія лав,
що кратер твій кидає часом.
продовжуй - бо скільки віршів промовчав,
то й цей промовчу
цього разу.
© 06-12-2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57992
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.02.2008
автор: drillinger