Не кохай мене без любові.

Не  кохай  мене  без  любові!

Не  кохай  мене  без  любові!
Не  треба,  залиш,  не  кохай:
Не  запалюй  вогонь  у  крові,
І  не  цілуй,  не  обіймай;

І  ти  не  пий  з  вуст  моїх  роси,
Не  голуб  мене,  не  співай.
Не  веди  мене  на  покоси
І  первоцвіт  мій  не  зривай!

Бо  кохання  твоє  до  рана
Мине,  як  на  травах  роса,
А  в  серці  залишиться  рана  –
Зів’яне,  що  звалось  –  краса.

Кохання  не  стане  любов’ю.
Кохання,  то  спалах,  вогонь,
Що  по  тілі  тече  разом  з  кров’ю,
І  млість  від  гарячих  долонь.

Вогонь  той  до  ранку  згасає,
Обпалює  пір’ячко  крил,
А  серце  ще  довго  волає:
Він  кинув  мене,  не  любив!

Не  чекай  від  кохання  любові,
Бо  кохання,  то  не  любов,
То  похіть,  вогонь  в  твоїй  крові.
Кохав,  десь  кохається  знов.  

Любов  –  довго  терпить,  чекає,
Не  шукає  ніколи  своє,
Тобі  все  на  світі  прощає,
Щоб  тішилось  серце  твоє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2015
автор: Тріумф