Наївна дівчинко, Весна,
вдягни на мене сукню з льону,
який іще цвіте. У снах
я буду пізно йти додому.
Я питиму росу лісів
додолу щоб не гнулось листя,
і я чекатиму дощів
у кришталевому намисті.
Любов зустріну просто неба,
на перехресті всіх шляхів.
Ось тільки це мені і треба:
зустрів, впізнав і полюбив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580015
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2015
автор: Олена Акіко