[i]Все змивав, осінній дощ слова,
А ніч, літери ковтала…
Вітер, шепотів – Вона права,
Ніжно тиша, цілувала…
Час розставляв, коми та крапки,
Роман добігав, фіналу…
Сходились – розходились стежки,
Ми ж все – прагли ідеалу…
Лиш осінній дощ, слова змивав,
Та не міг ніяк заснути…
Знаєш, він – завжди, тебе кохав,
І не міг слова, забути…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2015
автор: Валерій Кець