Прийшла гроза у сквер до обеліску,
Спинивши хмари, стала на коліна,
Поклала аромати мирних квітів
І пам’ять освітила всю, за списком.
На мить здалося: вирвалися з бою
І прилетіли в зранене століття
Всі ті, хто у вогненнім вирі битви
Життя нащадків врятував собою.
Гроза звелась. Громів гули салюти
І блискавка розписувала хмари
Мов заповітом. А гроза ридала,
Червоним маком розтинала груди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580089
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2015
автор: ptaha