Білий день у темну нічку закохався,
З нею вранці та увечері стрічався,
Від коротких тих побачень і розмов
Надихався зранку, ввечері холов.
Звісно, дню хотілось з нічкою побратись,
А не тільки на причілках цілуватись,
Та дісталась дневі назавжди журба,
Бо постійно проти матінка-доба.
Хоч до дня і нічка ніби не байдужа,
Та відраджує подружку вірна стужа:
Ти пильнуйсь, бо раптом день тебе вкраде —
І собою будеш тільки де-не-де.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580179
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2015
автор: Юлія Беженар