Рідна мати моя, моя сивая ненько,
у душі моїй сяєш, наче срібна зоря.
Як про тебе згадаю, то тріпоче, мов птаха, серде́нько,
і до тебе полинула б через степи і моря.
Ти далеко моя люба, чуйна матусю,
та зажди відчуваю твоє ніжне тепло.
Я блукала по світі, вабив обрій мрійливу Натусю,
а примхливая доля мене привела у село.
Ти навчала мене на біду не зважати,
зустрічати любов'ю і добром кожний день,
і з дитинства навчила український рушник вишивати,
та співати забутих у часі народних пісень.
Бачу я в своїх снах сріблом вкритії скроні,
усмішку на вустах, лице таке молоде,
і твої милосердні і пошерхлі від праці долоні,
ту стежину, яка до батьківської хати веде.
Пам'ятаю твої сірі, лагідні очі,
руки, душу і серце не прості – золоті,
а твої нескінченні, у чеканні, безсонії ночі,
то – провина моя, каяття, щирі сльози святі.
Мамо, янголе мій, ти надій не втрачаєш,
віриш – доля Натусю поверне на поріг.
І невтомно на мене ти щодня й щогодини чекаєш...
Я вже їду! Вклонюся до рідних матусиних ніг.
Дорогі, шановні пані, мамочки, сердечно і душевно вітаю зі святом – Днем Матері! Щиро бажаю усім здоров'я, любові, особистого жіночого щастя, мудрості, терпіння, наснаги. Нехай ваші діти і близькі, рідні люди завжди дарують лише радість, турботу. Мира, спокою, злагоди і благополуччя вашим родинам! З повагою ваша Наталі.
10. 05. 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580264
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 10.05.2015
автор: natali.voly