Поцілунком замерзлим твій подих на моїм чолі,
І сріблясті сніжинки у променях сонячних тануть,
Я уже розчинилась назавше в холодній імлі,
Ти побачиш – вже скоро – як очі, мов квіти, зів'януть.
Не зійшлися шляхи; і холодні і чорні дерева
Перекреслили небо, і погляд розбили навпіл,
У душі, у думках, в існуванні поки ще – перерва;
Я уже не живу – та умерти не маю ще сил.
Поцілунком замерзлим вуста мої ти не зігрієш,
Моє серце (вже з льоду) ти словом умить розіб'єш.
Ти не бачив мене, і побачить уже не зумієш.
...Блискітками сніжинки... Не любиш,
забудеш,
підеш...
~2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2015
автор: Анно Доміні