- Чому в Тебе, мамо, посивіли коси?
Чом Твоя зів'яла врода молода?
- Їх, моя дитино, посріблили роси,
Вродоньку всю змила весняна вода...
- А чому, матусю, потьмяніли очі?
Вони ж так світились, наче дві зорі!
- Донечко, у темні і безсонні ночі
Мерехтіли очі сяйвом угорі...
- Чом же Твоя пісня, ненечко, стихає?
А колись бриніла ген за небокрай!..
- Це коріння, доню, родове всихає,
Щоб в твоє серде́нько влився водограй!
- А чому зітхаєш тихо щохвилини,
Чому променисто сміх Твій не дзвенить?
- Мудрості благаю в Бога для родини...
І за Україну се́рденько болить...
- Матінко єдина, усміхнися, пташко,
Освяти любов'ю-добротою світ!
Як би у житті нам не прийшлося важко,
У́смішкою зцілиш, об'єднаєш рід!
Не журись, рідненька, за свою дитину:
Твоя мудрість щедро у душі цвіте!
Виплекаю, вимолю кожную зернину -
Хай свята наука в дітях проросте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580273
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.05.2015
автор: РОЯ