Чому людина не народжується для радості? Чому вона стільки страждає від утроби в лоні матері до своєї земної смерті? Чому вона приносить страждання іншим?
Як чудово було б, якщо кожен би в цьому світі жив у гармонії сам із собою, з іншими, з природою, Всесвітом, пізнавав його, розвивався, самовдосконалювався, зустрічав по житті тих, хто йому цікавий, потрібний, близький по духу і щоб це було взаємно. Як було би добре, щоб кожен себе знайшов, займався улюбленою справою, приносив користь собі та іншим, щоб не було боротьби за виживання, за перерозподіл чогось там матеріального, щоб усім всього вистачало, щоб було стільки, скільки потрібно тілу і душі для радості, але справжньої, чистої, як роса, а не тієї, спотвореної грішним світом.
Я люблю мистецтво, природу і дітей – бо вони справжні, бо це щирота, широта і висота.
А чим вам любий цей світ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580391
Рубрика: Нарис
дата надходження 11.05.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)