Серце спиняється від болю
І градом сльози по щоці,
Знову «калаш» в твоїй руці,
Як рідний брат завжди з тобою…
Ти знову, брате, на війні,
Та долю ми не вибираєм…
Життя було спочатку раєм,
Та треба ж лопнути струні…
Ти не сумуй, забудь про плач,
Сердечний сум – це хмарне небо,
Думай про тих, кому ти треба,
Щоб бив по цілі твій «калаш».
Ти Батьківщину бережи,
Будь на посту і вдень, і вночі,
І пам’ятай у смутку очі,
Бо їм потрібен ти живий.
Нехай заклинить руський «град»,
У снайпера сльозяться очі,
Мої слова завжди пророчі,
Додому повертайсь назад…
Щоб у вишневому саду,
З тобою випити по кварті,
Повір, що люди наші варті,
Щоб відхилить від них біду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580403
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2015
автор: Віталій Назарук