Там де димляться сиві гори,
Де чується трембіти звук,
Де бистрі і прозорі ріки
Несуть по кручах свої води,
Там українця серце мліє,
Від плачу струн дзвінких цимбал
І скрипки дивного звучання,
Що то тужливо-ніжно плаче,
А то зірветься і несе
Тебе з думками за край неба.
І вільно так і вже й не треба
Ховати радість. І в очах
Збираються щасливі сльози,
І вічність падає до ніг
Допоки чуєш її голос,
Допоки є у тобі він,
Допоки ще димляться гори…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580561
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2015
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ