41* розкрийте ви очі незрячому серцем!
Так близько від мене!.. – туманами дихають груди,
А я – мов просвітлений із послідовників Будди,
Чекаю нірвани, щоб щастя в астралі пізнати,
А поряд - вона вся в вогні!.. – Чи не дурень я, люди?!.
42* знов земне – і гріховне, й солодке!..
Подихом щастя ввійшла моя осінь в життя,
Вкравши і спокій, і розум – і без каяття
Кинула в вир найсолодших гріхів і жаданих.
– Небо, дай щастя! А потім прийму й побиття…
43* небом обіцяне тут – найсолодше для мене!
Із дарів, що мені обіцяли пророк і Аллах,
Я прийняв лиш роздолля та квіт цей небесний в полях,
День і ніч, і весну, літні зорі, тумани осінні –
І молю небеса: «Не спішіть все сховати в снігах!».
44* образ божий в собі не ганьбив я ні словом, ні ділом
Тож в молитвах свій час, що відведений небом, не трачу:
Не вбивав і не крав, не ганьбив – тільки світ цей незрячий
Ні любові моєї ні серця багатств не питався –
Це від мене краде він мій день, і мій хліб, і удачу.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580609
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Касьян Благоєв