Мої далеко десь вже двадцять,
А я люблю свої,як є
Обпечені шаленим вітром
Ізніжені потоком весняним.
Я не жалкую, ні про що у світі!
Рої нектар носили в медонос
В руках печуть неспіймані жар птиці,
Повінця молодість в душі.
У антиквар злягли полотна.
Розоблачила суть мораль життя
Я до цих пір,така наївна...
Ще вірю у порядність і любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580701
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Плискас Нина