Горять каштанів збілені шанда́ли
Попід софітами кана́ркових свічок.
Мене твої слова опам’ятали
І потягнули рвучко за смичок.
Горіть, горіть, каштанові лої́вки,
Забілюйте дерев густі шапки!
Хай плавляться старі мої платівки,
Хай б’ються об підлогу черепки.
Зсуває ґрунт руками свіжа парость,
Зростається міцним стебеллям прірва.
Все, що минуло, там же і зосталось.
Прийдешнє все, у тебе тільки вірю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580718
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Юлія Кириленко