Закошлатився ліс. Чубом неба торкається ніжно.
Це ж коли він напряв оксамиту на чорне гілля?
Пташка пісню веде, ломить обшир так тонко, маніжно.
Її ловить душа, мов навесні зернини рілля.
Так погідно надворі, так тепло у тілі і в дусі.
Травень врешті здобув на законних підставах права.
Запишнився бузок, він у синім новім капелюсі.
Крутить довгими вусами в лузі зелена трава.
І так хочеться жити, вдихати цю весну у груди.
І так хочеться миру, забути про слово війна,
Зняти з вух і очей, і душі оту плівку-полуду
І хміліти цим світом, цим світом чудним без вина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580752
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)