145* «… возлюби ворога свого!» –
і ти його милосердя заслужиш?!
Напевно, забудеться всяке добро із життя,
І навіть цілунки твої всі забудуться теж,
Та дай-но ти ляпаса раз – і за це побиття
Згадають тебе через тисячу літ, як помреш.
146* ти золото слів своїх не розсипай ...
Праведних слів не почує те серце, що в злобі.
Гнів і ненависть йому чорнотою диктують.
Ти придивись: і на серці його, і на лобі
Писано: «Богом обділений розум панує».
147* правда не в римах; любов – не у злого у серці
Обділений богом з камінням у серці живе.
Та з нього йому ні палат ані храмів не звести.
Ти бійся такого і бійся у гнів його ввести –
Такому дано лише нищити в душах живе.
148* під маскою зла чи добра? – скоро світ забуває…
А в грі із світом цим хто не лишався трону?
І я інтриг своїх тут риску підведу:
«Забуде світ усе, хоч жив ти по закону,
Та буде пам’ятати підлість, зло й біду».
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580834
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2015
автор: Касьян Благоєв