Скільки в її голові ненаписаних віршів.
Скільки на її устах непромовлених слів.
Вона любить жити у ілюзованій тиші,
Незрозумілих за змістом вологих днів.
Вона поєднує у собі елегантні пальта і кеди.
А про навушники говорить на рівні з сенсом життя.
Обійми її тепліші ніж сотні картатих пледів.
Розмовляючи з нею мимовільно впадаєш у забуття.
Якщо вона з'явилась в твоєму житті - готуйся.
Бо вона ніколи не приходить "просто так".
З'єднайся з її хвилями і абстрагуйся.
Сприймай її як подарунок долі чи Всевишнього знак.
Ми не забуваєм нікого. Лиш не здатні пригадати.
Ти не згадаєш її, бо не станеш її забувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580864
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2015
автор: Катерина Пташка