Хома має родину: дітей, онучат,
Хлопчиків має і має дівчат.
Кохає дружину свою молоду,
Що цвіте, мов троянда, у нього в саду.
На райський куточок садиба ця схожа,
Яку береже цегляна огорожа.
Зайвих турбот господар не має,
А ложе подружнє сусіда займає:
Хома орендує криницю глибоку,
Сусід же - троянду його синьооку.
І лиш посміхається в вуса Хома:
"Тут криміналу, панове, нема.
На білому світі усе продається,
А ліжко дубове - не скоро зітреться".
І можемо тільки гадати всі ми:
Чи гідність людська є у цього Хоми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580973
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.05.2015
автор: Леонід Федорів