Можливо, колись…


Можливо,  колись  я  забуду  тебе:
Смак  вуст,  поцілунків  вогонь,
І  очі,  як  небо  ясне,  голубе,
І  ніжну  беззахисність  скронь,
Забуду  твій  запах  і  голос  п’янкий,
Стук  серця  і  лагідну  силу  руки…

Можливо,  я  знову  колись  полюблю.
В  зелених  чи  карих  очах
Шукатиму  скалку  твого  кришталю.
Долоні  на  сильних  плечах
Тремтітимуть  від  нетерпіння,  жаги:
Чи  бути  тобою  йому  до  снаги?

І,  з  іншим  пірнувши  у  вир  насолод,
Кохання  плекатиму  в  нім.
Та  звичну  кінцівку  один  епізод
Не  змінить  у  фільмі  старім.
Тож,  скинувши  зайве,  чуже  без  стиду,
Я  в  пам’яті  знову  тебе  віднайду.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581038
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)