Як бачу Вас, то серденько тремтить,
Краси такої я іще не бачив,
Моє кохання полум’ям горить,
А Ви мене минаєте неначе…
Скільки разів за Вами йшов услід,
Та наздогнати бракувало сили,
Я стільки пережив душевних бід,
Хоч подивіться… Дайте мені крила…
В житті своєму не ображу Вас,
Буду молитись, наче до ікони,
Лишень погляньте, може вже наш час,
Б’є моє серце у кохання дзвони…
Я про своє кохання розповім,
Вдихну Ваш образ весь на повні груди,
Можливо тоді стану не чужим
І більше Вас не відпущу нікуди.
Я Вами марю, так кохаю Вас,
В душі зі мною завжди Ваше ім'я,
Кохання мого ще настане час,
Коли ці очі я назву своїми.
Та швидше, швидше, дуже прошу Вас,
Візьміть кохання, що ношу з собою,
Щоб не згорів і щоб вогонь не згас,
Тож змилуйтеся, прошу, наді мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581124
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Віталій Назарук