Віє смертю з-поза хмар,
Вічність неба тліє,
Чиєсь серце ти зваляв,
В кручі над обрі́єм.
Проливаєш алий цвіт,
Маків цвіт квітучий,
І вбиваєш,наче звір,
Лиш би біль не мучив.
Серце кров'ю облилося,
Цвіт свій віддало,
Зачепилось за колосся,-
Над кручі підняло.
І палало,і горяло,
Над обрі́єм серце,
І в останню мить згадало,
Ось він! Мій убивце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581154
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Євген Олександрівський