Любов

Віє  смертю  з-поза  хмар,
Вічність  неба  тліє,
Чиєсь  серце  ти  зваляв,
В  кручі  над  обрі́єм.

Проливаєш  алий  цвіт,
Маків  цвіт  квітучий,
І  вбиваєш,наче  звір,
Лиш  би  біль  не  мучив.

Серце  кров'ю  облилося,
Цвіт  свій  віддало,
Зачепилось  за  колосся,-
Над  кручі  підняло.

І  палало,і  горяло,
Над  обрі́єм  серце,
І  в  останню  мить  згадало,
Ось  він!  Мій  убивце.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581154
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Євген Олександрівський