Я вріс думками тобі під шкіру.
І ненароком порвав всі нерви.
В мені збудилась душа вампіра.
У тобі - стерви.
І поки я, тамувавши спрагу,
вбивав твої найніжніші з сутей.
Ти здобувала нові звитяги -
ставала сукою...
Кімнати страшно змикали стіни...
Закрив всі вікна - вбивало світло.
Та тому, в кого немає тіні
спасатись пізно.
А ти відчула нарешті спокій.
Вмивала душу святими правдами...
Та в ній ще я є...
Хоч десь глибоко,
мов на дні
Маріанської
впадини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581196
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Любомир Винник