Пробачте, "апостоли" та "пророки",
мені всі неправильні мої кроки -
криві та непевні,
надмірні, даремні,
невиправдані, як дивитись збоку.
Вам у верхах воно все видніше
як навпростець було б, а нам, пішим,
ото все блукати горами-лісами,
щоб сонце пекло, комарі кусали,
і травень щоб зливи на плечі вішав…
А ви, теоретики моєї муки,
в дупу без мила, в душу без стуку,
бачите краще, вам видно більше.
О ми пропащі! О ви безгрішні!
Лиш тільки, пліз, не п***діть під руку!
І ти, ласкава моя лебідко,
не бідкай си і мене не бідкай
живи,
як можеш, то будь щаслива,
а що там буде, я знаю
звідки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581208
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: Микола Пушкін