Минає час. Тече потік
у марева, у сни.
І настає година пік
у маєві весни.
Буяє сонячне зело
у місті, у селі.
І має клопоти село
великі і малі.
Ідуть подвір'ями дощі
і бульбашки пливуть.
А як немає, то «хрущі
над вишнями гудуть».
Усе таке як сотні літ
було ще і до нас.
Але не мислять у селі,
як научав Тарас.
[i]Орють лани плугатарі,
і падає зоря,[/i]
але вчорашні школярі
тікають за моря.
А що, закінчується сіль?
А що, коли не буде сіл,
не стане і панів?
Побила доленька гірка
і повінь часу, як ріка,
виходить з берегів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581239
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2015
автор: I.Teрен